«Еврейский Обозреватель»
«ТРЕТЬИ ВОРОТА»
19/134
Октябрь 2006
5767 Тишрей

«ВІДЛУННЯ БАБИНОГО ЯРУ»

ЮРИЙ КАПЛАН

На главную страницу Распечатать

К 65-й годовщине одной из величайших трагедий ХХ века выходит в свет третье издание поэтической антологии «Відлуння Бабиного Яру». Помимо того, что состав антологии переработан и значительно расширен, она предстанет перед читателями в весьма добротном полиграфическом оформлении: твердый переплет, золотое тиснение, цветные иллюстрации-вклейки на мелованной бумаге. Да и тираж для поэтического сборника по нынешним временам вполне пристойный — 1000 экземпляров.

Готовя книгу к печати, мы обращались за помощью ко многим организациям. Однако если бы не поддержка Социалистической партии Украины, этот издательский проект вряд ли осуществился бы.

У каждого выпуска антологии свои изюминки.

В первом издании их было несколько. Прежде всего — тираж. Небольшая книга под скромной обложкой была напечатана на голом энтузиазме в августе 1991 года, в последние дни существования СССР, и разошлась фантастическим по сегодняшним меркам тиражом 50 тысяч экземпляров. В ней впервые в Советском Союзе была опубликована запрещенная прежде «Поэма существования» Наума Коржавина. А открывала антологию подборка неизвестной доселе читателю поэтессы Людмилы Титовой. Написанные в оккупированном Киеве в 1941–1942 гг. стихи эти стали первым в мире поэтическим свидетельством трагедии.

Судьба Людмилы Титовой после войны сложилась драматически. Имевшая влиятельных литературных друзей (тот же Наум Коржавин, Риталий Заславский), она, несмотря на это, в печать смогла «пробиться» лишь несколькими стихотворениями и переводами. Публикация в нашей антологии стала, по сути, поэтическим дебютом талантливой поэтессы.

Я читал стихи Людмилы Витальевны в Бабьем Яру перед тысячами людей, пришедших почтить память жертв геноцида в дни 50-летия трагедии. А на Крещатике на огромных плакатах выставки, организованной Ильей Левитасом, «засветились» наши с Людмилой Титовой портреты с антологией в руках.

Еще одна киевлянка писала стихи о Бабьем Яре в 1941–1942 гг. Символично, что в жилах Ольги Анстей текла и немецкая кровь (отец поэтессы — немец). Ее цикл. «Кирилловские Яры» впервые был опубликован в Мюнхене в 1948   г ., а на родине «дебютировал» во втором издании антологии. Предисловие к этому изданию написал Иван Дзюба, чье легендарное выступление в Бабьем Яру в сентябре 1966 года киевляне помнят вот уже сорок лет.

А к третьему изданию предисловие написал председатель Верховной Рады Украины Александр Мороз.

Из других новинок хотелось бы отметить циклы Владимира Черепкова «Память» и «Поминальные слезы» и стихотворение известного украинского поэта и переводчика Дмытра Паламарчука. В годы войны Дмытро Паламарчук сражался на Волыни в составе УПА, и по его инициативе было отбито у фашистов приговоренное к ликвидации еврейское гетто.

И еще одна страница антологии, на которую следует обратить особое внимание. Наш земляк, выдающийся европейский поэт Пауль Целан, сам чудом спасшийся из черновицкого гетто, где погибла вся его родня, посвятил теме Холокоста замечательное стихотворение «Фуга смерти». С немецкого на украинский его переводили и Мыкола Бажан, и Виталий Колодий, и Петр Рыхло, и Леонид Череватенко. А в антологии «Фуга» представлена в переводе незабвенного Васыля Стуса, чей голос тоже зазвучал в скорбном хоре поминовения невинно убиенных.

Предлагаем вниманию читателей несколько стихотворений из третьего издания антологии «Відлуння Бабиного Яру».

ОЛЕКСАНДР МОРОЗ
Тихо так
У Бабинім яру,
У низині
Пахне
Бережина.
Я кленове листя
Підберу,
Засумую раптом
Без причини.
Ненадовго:
Спокій навіва
Запах осені,
Приємна
Прохолода...
Зайві жести
І дрібні
Слова
Проти втоми
Й мудрості
Природи.
Раптом вдарить
Ззаду
«Та-та-та!»
Жахно серце
З розповідей
Стисне...
Та й відпустить —
Діти...
Самокат...
Саморобні
Мчаться
«Мотоцикли».
06.09.82
ЮРИЙ КАПЛАН
Нам с мамой достался кусочек нар
В переполненном товарном вагоне.
А тех, кто остался на грязном перроне,
Ждал Бабий Яр.
Пожары. Бомбежка. Вопли «ложись!»
Так и ехали сквозь войну,
На всю оставшуюся жизнь
Увозя свою вину.
МАТЬ МАРИЯ
Два треугольника — звезда,
Щит праотца, отца Давида,
Избрание — а не обида,
Великий дар — а не беда.
Израиль, ты опять гоним, —
Но что людская воля злая,
Когда тебе в грозе Синая
Вновь отвечает Элогим!
Пускай же те, на ком печать,
Печать звезды шестиугольной,
Научатся душою вольной
На знак неволи отвечать.
Париж, 1942 год
ДМИТРО ПАЛАМАРЧУК
ВІДЛУННЯ БАБИНОГО ЯРУ
Вночі, проклюнувшись крізь темну хмару
Скорботний місяць висвітив на мент
На дні святого Бабиного яру
Лаокоон, страшний той монумент.
Схиливши віти, дерева півсонні
Ронили перли срібної роси. 
І раптом в білосніжному вісоні
Звелася постать дивної краси.
Хто ти, о привиде могили сеї?
Невже на мить ожив прадавній міф,
І ти прийшла, примхлива Саломеє,
Чи з дна віків постала Суламіф?
Очам явивши небувалу вроду,
Враз постать звільна розтуля вуста:
«Я вільний дух біблійного народу,
Що людству дав Спаситсля — Христа.
В сирій землі присипані, не в гробі,
Всі впереміш, без будь-яких познак,
Тут, може, вбиті в матерній утробі
Нові Ейнштейн, Спіноза, Пастернак.
Цвіт найдорожчий страдниці Вкраїни
Разом з євреями отут упав.
І ті хоробрі лицарі УПА,
Що нас звільняли з гетто на Волині,
Також тут свій знаходили кінець.
В заміс кривавий тіл, землі і снігу
Тут втоптано й поезії вінець —
Скатовану, нескорену Тслігу.
А скільки з нами полягло отут
Тих безкорисливих і добрих «гоїв»,
Що навіть важили дітьми й собою,
Спасаючи від гибелі наш люд?
Усім, хто накликає мсту і чвари,
Ні в чім невинний ганячи народ,
Відповідають жертви Бабиного яру:
«ЗАЦІПТЕ, СУЄСЛОВИ, РОТ».
... Сховався місяць. Постаті не стало.
Запав у морок Бабин Яр увесь.
Озвалася нічна пташина десь.
А могила застогнала.
1992
ПАУЛЬ ЦЕЛАН
ФУҐА СМЕРТІ
Чорне молозиво ранку,
ми п’ємо тебе ввечері,
ополудні, вранці п’ємо,
і ніччю п’ємо і в обід –
п’ємо і п’ємо і п’ємо,
в повітрі ми риємо яму,
в ній буде не тісно.
В домі живе чоловік, 
зі зміями грається, пише,
пише, коли над Німеччиною примеркає,
про золото кіс твоїх, Маргарито, 
він пише і з дому виходить;
зорі яріють,
а він зграю скликає хортів,
євреїв скликає на посвист: 
рийте могилу в землі, — 
і наказує: грайте, 
заграйте до танцю мерщій.
Чорне молозиво ранку, 
ми п’ємо тебе зночі,
ополудні, вранці п’ємо, 
п’ємо тебе ввечері –
п’ємо і п’ємо і п’ємо.
В домі живе чоловік, 
зі зміями грається, пише,
пише, коли над Німеччиною примеркає,
про золото кіс твоїх, Маргарито,
попіл твоїх Суламіфів;
в повітрі ми риємо яму, 
в ній буде не тісно.
Глибше укопуйтесь в землю, наказує, 
хай ці копають,
а ці хай співають і грають — 
розмахує він пістолетом,
він з голубими очима — 
заступи глибше стромляйте,
наказує, ці хай копають, 
ці ж грають до танцю мерщій.
Чорне молозиво ранку, 
ми п’ємо тебе зночі,
ополудні, вранці п’ємо, 
п’ємо тебе ввечері,
п’ємо і п’ємо і п’ємо.
В домі живе чоловік, 
золото кіс твоїх, Маргарито,
попіл твоїх Суламіфів, 
зі зміями грає.
Кричить: награвайте, 
від смерті солодша смерть — 
німецький музика
кричить: хай тихішають скрипки, 
небавом ви станете димом,
труна ваша буде у хмарах, 
вам буде не тісно в труні.
Чорне молозиво ранку, 
ми п’ємо тебе зночі,
ополудні знову п’ємо смерть, 
німецький музика,
п’ємо тебе ввечері, вранці, 
п’ємо і п’ємо і п’ємо;
смерть, німецький музика 
з голубими очима,
куля його свинцева 
поцілить тебе просто в лоб.
В домі живе чоловік, 
золото кіс Маргарити,
псів він на нас нацькував, 
у повітрі труну подарує,
він грає зі зміями, марить, смерть –
німецький музика,
золото кіс Маргарити,
попіл твоїх Суламіфів.
Переклад з німецької Василя Стуса
Вверх страницы

«Еврейский Обозреватель» - obozrevatel@jewukr.org
© 2001-2006 Еврейская Конфедерация Украины - www.jewukr.org
Смотрите подробности жироуловители у нас на сайте.